В.о. начальника очисних споруд каналізації Світлана Мошківська у своєму інтерв’ю розповіла про те, як змушена була очолити очисні споруди каналізації через тиждень після початку війни (саме тоді був призваний до лав ЗСУ очільник об’єкту Микола Липко, який вже понад рік боронить Україну), з якими випробуваннями відтоді стикнулася і поділилася найцікавішою інформацією про процес очищення стічних вод.
«Мені подобається моя робота. Вона цікава і водночас складна, що, безумовно, відображається і на моєму дозвіллі, адже у той момент, коли більшість дівчат вдома гортають каталоги краси, я переглядаю прайси із цінами на труби, болти, шайби і т.под.».
«Після 9-го класу я пішла вчитися в агротехнічний коледж на спеціальність «Експлуатація систем водопостачання і водовідведення». Вищу освіту отримала у Житомирській політехніці, де навчалася за спеціальністю «Еколог». На водоканал я прийшла працювати у 2005 році оператором очисних споруд. Згодом зайняла посаду інженера-технолога, який безпосередньо відповідає за технологічний процес очистки стічної води. Коли прийшла на роботу і почала детально ознайомлюватися із цим процесом, то мені здавалося, що я ніколи не запам’ятаю усіх нюансів, деталей, але пройшов час і я почуваюся, як риба у воді».
«Очищення стічних вод – надзвичайно відповідальний для екологічного благополуччя міста процес. Насамперед він передбачає зменшення вмісту або видалення зі стічної води забруднювальних компонентів. Процес очистки стоків складається із двох етапів: механічного та біологічного очищення. На першому відбувається відокремлення твердих та зважених частинок, на другому - очищення води від органічних сполук і деяких неорганічних речовин (сполук азоту, фосфору, сірки, іонів ряду металів) під впливом бактерій».
«Для біологічного очищення стічних вод потрібний кисень, щоб підтримувати життєдіяльність бактерій та окислювати продукти розкладу органічних сполук. Це вимагає цілодобової безперервної роботи насосного обладнання та повітродувок, тому очисні споруди каналізації – це об’єкт, який вимагає величезної кількості електроенергії. Очистка 35 000 м3 стоків вимагає від 20 000 кВт електроенергії щодоби. Хотілося б, аби для підприємств критичної інфраструктури встановлювалися спеціальні тарифи на електроенергію, але, на жаль, у цьому не маємо преференцій».
«Активний мул, завдяки якому очищуються стоки, – «живий організм», це ніби людина. Він постійно «поводить» себе по-різному. В ньому є індикаторні мікроорганізми, за станом яких гідробіолог може визначити стан мулу. Якщо стан мулу незадовільний – ми «допомагаємо» йому, створюючи для нього сприятливі умови, наприклад, збагачуючи його більшими «порціями» кисню тощо».
«Умовою скидання в річку є дотримання нормативів гранично допустимих концентрацій та гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Цей процес – на постійному контролі».
«Пригадую, щойно почалася війна, я тільки почала виконувати обов’язки начальника очисних споруд каналізації, сталася така ситуація: у нас повністю призупинилася подача електроенергії на об’єкт. З дверей нашої підстанції пішов дим. Ми дуже злякалися. А виявилося, що в обладнання на підстанції потрапив кіт – звісно, він згорів сам і водночас вивів із ладу обладнання. Ми підключилися до резервної підстанції та почали виконувати роботи із відновлення пошкодженої. Доки проводили роботи на пошкодженій – відбулася «посадка» напруги на резервній підстанції: ми побачили клубки диму. А тоді над містом літали російські літаки – в голові роїлося безліч думок стосовно того, що призвело до виникнення цієї ситуації. Насправді причина виникнення загоряння і на другій підстанції виявилася «природною» - в трансформаторну потрапила білка».
«На територію очисних часто «прибиваються» безпритульні собаки, якими наші працівники опікуються. Собаки добре відчувають тих, хто піклується про них найбільше. У той день, коли ці працівники приходять на зміну, собаки їх зустрічають на прохідній і постійно супроводжують. Якщо чесно, то нам із чотирилапими спокійніше працюється. Вони наші надійні товариші».
«Хотілося б, аби швидше закінчилася війна і повернувся наш Микола Іванович».
