Робота електромонтера аварійної бригади на водоканалі — це значно більше, ніж ремонт електрообладнання, адже його фах — на перетині двох критично важливих інфраструктур: енергетичної та водопровідно-каналізаційної. Від справності електрообладнання залежить робота насосних станцій, а отже, і подача води до осель, і відведення стоків від будинків та підприємств.

Робочі будні аварійної бригади електриків — це кабелі, електродвигуни, розподільчі пристрої, пошук несправностей і ліквідація аварій, оперативні перемикання на резервні джерела живлення та відновлення роботи обладнання. Це вміння швидко оцінювати ситуацію, знаходити рішення й діяти злагоджено, коли від кожного кроку залежить стабільність роботи важливих об’єктів. А в умовах війни до професійних викликів додаються повітряні тривоги, аварійні знеструмлення та ненормований робочий графік. І за всім цим стоїть усвідомлення відповідальності: навіть у найскладніші часи люди мають отримувати воду.

Ми хочемо розповісти більше про тих, хто забезпечує електричну надійність водоканалу, хто залишається готовим до викликів 24/7 і хто щодня доводить, що стійкість критичної інфраструктури починається з професіоналізму конкретних людей.

Про особливості роботи аварійної бригади електриків та досвід, який залишається за кадром, розповідає електромонтер з ремонту електроустаткування Руслан Хоцький.



«Наше підприємство, а це близько 80 об’єктів, працює на електриці. Ми обслуговуємо насосні станції, підкачки. Зараз на більшості із них встановлені генератори: коли зникає напруга – деякі запускаються автоматично, інші запускаємо ми чи чергові на об’єктах!»

«Без електрики підприємство просто не зможе функціонувати. У нас зараз навіть засувки на електриці: машиніст приходить, натискає на кнопочку – засувка закривається/відкривається. У нашому машинному залі на 2-ому підйомі стоїть нове сучасне обладнання, частотники. Усі проблеми, пов’язані з роботою електрообладнання, вирішує наша аварійна бригада».

«Кожен день на роботі по-своєму особливий, оскільки у нас дуже багато об’єктів. А ще ми обслуговуємо наші лінії, підстанції. Коли немає аварій на  об’єктах – ми виїжджаємо «чистити» лінії: обрізаємо гілля дерев в охоронній зоні, яке може пошкодити проводи. Нещодавно ми модернізували КНС-ки (від ред. – каналізаційні насосні станції): ставили ультразвуки, шафи управління, «поплавки», – обладнання, необхідне для того, щоб усе працювало автоматично. Ось недавно об’їжджали усі трансформатори і доливали масло. На зиму ми завжди доливаємо його на усіх об’єктах до необхідного рівня, бо воно має властивість звужуватися».



«Іноді доводиться працювати і уночі. Були такі випадки, коли о 3:00 ночі мені телефонує головний енергетик, я сідаю у машину, їду на водоканал – бригада вже тут. Ми усі разом їдемо на насосну станцію 3-го підйому «Північно-Західна» і запускаємо генератор – район знову з водою. Ви ж бачите у нас тут (від ред. – у підсобному приміщенні, де "базується" бригада), як вдома: у нас тут і душ є, і диван, і духовка. Неодноразово були такі ситуації, коли ми приїжджали вночі, падали тут, а на ранок знову погнали працювати».

«До усіх несправностей є і свій інструмент, і свій підхід. Одне із найскладніших завдань, мабуть, зробити фазування об’єктів, що працюють під напругою 10 000 вольт. Не усі електрики можуть впоратися із цим завданням, а наші аварійники – можуть. Ми стикаємося з аваріями, ремонтами, –  така робота, що дуже швидко набираєшся досвіду. Вперше я фазував об’єкт, що працює під напругою 10 000 вольт, у 2020 році – це була ВНС 3-го підйому «Крошня». Я виконував це завдання під керівництвом Іщенка Володимира Степановича, який зараз працює черговим на підстанціях».



«Правило безпеки, яке електрик ніколи не може ігнорувати, – завжди перевіряти напругу мультиметром або індикатором, навіть якщо здається, що її немає. Краще 2 рази перевірити, а потім приступати до роботи. У нас була така ситуація на КНС «Парниковій»: здавалося, що живлення вже відключене, але я запропонував хлопцям перевірити ще раз. І добре, що перевірили, бо напруга все-таки була – вона пішла іншим шляхом».

«Наші об’єкти мають кілька незалежних ліній живлення. Тобто якщо зникає напруга на одній – ми заживлюємо обладнання із іншої. Минулого тижня, коли Житомир було знеструмлено, спочатку ми запустили генератори – бо струму не було ніде. Водоканалівська підстанція також була відключена. Коли ж  напругу подали з додаткової лінії, підстанції «Корбутівка», – ми змогли заживили від неї нашу підстанцію і ВНС 1-го підйому».

«Трапляються ситуації, які потребують нестандартних рішень. Якось біля Тригір’я дерево похилилося на наші лінії – ми вже думали, що воно все порве, наробить біди, але ми взяли вишку й почали обережно зрізати гілля — гіллячку за гіллячкою. Так потроху його й «розібрали», що вберегло наші лінії».

«Нам не вистачає людей… Бувають складні роботи, коли доводиться тягати мотки кабелів, валізи інструментів, зварювальний апарат, перфоратор, мегометр... Навіть щоб все це просто знести і відвезти на місце роботи, треба час. Після того, як провів роботи, – назад занести. Хоч робота і складна, але мені подобається працювати на водоканалі. Тут і мій батько раніше працював: спочатку водієм головного інженера, потім – водовозом».



«Я працював на фабриці «Інтерстиль» у меблевому цеху – умію орудувати на усіх станках: на циркулярці, фрезері, на фуганку… У вільний від роботи час виготовляю з дерева альтанки, собачі вольєри, гойдалки».

«Люблю приносити користь людям. До мене часто звертаються люди за допомогою. Вчора зателефонував сусід: «Допоможи зібрати шафу-купе». Як не допомогти? Пішов і зібрав. Як казав мій дід: «Людина, яка не приносить користі людям, одразу пропадає»».