34 роки роботи на підприємстві начальник відділу по роботі з вимірювальними приладами Олександр Войналович згадує із теплом, адже за цей час колектив став його другою сім'єю, без якої він не уявляє свого життя. Відповідальний, щирий, відкритий до світу та людей, він завжди із радістю допомогає колегам та абонентам.
“На водоканалі я працюю вже 34 роки, з 1986 року. Спочатку працював майстром абонентського відділу, потім — начальником абонентського відділу, згодом — заступником директора з маркетингу, а з 2017 року я займаю посаду начальника відділу по роботі з вимірювальними приладами. Основне, чим займається мій відділ — це монтаж, демонтаж, встановлення, повірка та приймання в експлуатацію (пломбування) приладів обліку води фізичних та юридичних осіб”.
“Коли я працював в абонентському відділі (до 1996 року), ми рахували на рахівниці, і у нас було дві книги: в одній обліковувалася вода, в іншій — стоки. За допомогою рахівниці ми вели підрахунок як кубів, так і коштів. Але попри ці складнощі, я йшов на роботу із охотою і отримував від неї задоволення. Це був перехідний період до комп’ютеризації, і найперші комп’ютери на підприємстві з’явилися саме в нашому абонентському відділі”.
“Коли я прийшов працювати на підприємство, то на свята ми влаштовували концерти, які готували самі: творчі працівники водоканалу готували номери для виступу. Цікаво, що для співробітників підприємства було набагато цікавіше спостерігати за виступами своїх колег, ніж за виступами професіоналів”.
“Кожен відділ він має бути одним цілим із підприємством і працювати в одному ритмі. Тому перед впровадженням нововведень я завжди збираю колектив відділу по роботі з вимірювальними приладами і ми всі разом обговорюємо їх, радимось як краще це зробити. Колектив — це серце, яке повинно битися в єдиному ритмі і працювати в унісон. У нашому відділі панує злагода та взаєморозуміння: якщо виникають якісь негаразди, ми їх завжди вирішуємо разом, розділяємо колективом всі радісні та гіркі моменти”.
“Наразі у нашому місті 49,6% багатоповерхових будинків потребують оснащення приладами обліку, тому роботи, яка приносить задоволення, вистачає. Є у мене одна мрія: щоб ми отримували всі дані з лічильників онлайн на комп’ютері, а не їздили по всьому місту для зняття цих показників. Ми плануємо впровадити ці новації найближчим часом. Але поки що працюємо з програмою, яка дозволяє знімати показники з комерційних приладів обліку, не заходячи в приміщення будинку: для того, щоб отримати інформацію, досить до нього лише під’їхати — програма одразу “зчитує” дані лічильника. Потім уся ця інформація заноситься до загальної бази даних в комп’ютері, після чого відділ по роботі з фізичними особами опрацьовує її та виконує нарахування споживачам”.
“Останні 2 роки ми встановлювали лічильники за рахунок місцевого бюджету, але цьогоріч коштів з місцевого бюджету виділено не було. Є надія, що в 2021 році ми зможемо довести цю роботу до кінця, адже чинне законодавство вимагає від нас 100% комерційного обліку. Наразі у нас цей показник - 50,6%”.
“На мою думку, кожен споживач має платити лише за той обсяг води, який він спожив, тому я раджу усім встановлювати лічильники. Як показує практика, якщо споживач це робить, то він починає економити воду. Враховуючи нинішню водну кризу, це дуже важливо”.
“Моя сім’я для мене — це все. З дружиною Вікторією ми познайомились ще в інституті. Наше знайомство відбулось в автобусі, коли я їхав додому на новорічні свята, а вона з подружкою — в Житомир на весілля. Так сталось, що коли я повертався на навчання, ми знову зустрілись в автобусі. Так почалися наші стосунки. Сім’ю ми створили ще будучи студентами. У мене є донька, внук, якому 11 років, якого я просто обожнюю і він мене також. Сім’я — це коли один за всіх, а всі за одного: коли в родині хтось хворіє — і я хворію, якщо там негаразди — і в мене серце не на місці. Майже щотижня намагаємось вихідні проводити разом”.
“Навчався я в Рівненському інституті водного господарства за спеціальністю інженер-будівельник водопровідно-каналізаційних мереж. В інституті був учасником вокально-інструментального ансамблю. Щороку у нас в інституті проводився фестиваль “Студентська весна”. Кожен факультет у нас готував свій творчий номер. Найкращі потім виступали в Рівненському драматичному театрі. Якось і моєму ансамблю пощастило стати переможцями в “Студентській весні”. Приємно згадувати такі моменти”.
