Про те, що Тамара Костянтинівна - носійка звання «Заслужений працівник сфери послуг України» вона обмовилась мимоволі, про відзнаку Президента у вигляді іменного годинника, яку отримала за самовіддану працю на благо Житомира, – взагалі не згадала. Бо її інтерв’ю – це розповідь не про неї, це зізнання у почуттях до підприємства, з яким її пов’язала доля
«Я хотіла навчатися у «культпросвіті» (прим. ред. – колишня назва, нині Коледж культури і мистецтв ім. Івана Огієнка), бо мріяла бути артисткою. Але мені не вдалося вступити, бо на час вступної кампанії я захворіла, дуже кашляла і не змогла нічого продекламувати так, як треба. Мені запропонували вступити на режисерський факультет, але я не захотіла. Якраз у той час одна з лаборанток водоканалу потрапила в аварію, і мене запросили тимчасово попрацювати на її місці»
«Коли я прийшла на роботу, начальницею водоканалу була Лариса Миколаївна Варгалюк, яка з першого погляду визначала, як буде працювати та чи інша людина. Якщо вона бачила у комусь потенціал, то одразу відправляла його вчитися за спеціальністю. Власне, вона мене й спрямувала вчитися далі за фахом. Я працюю на водоканалі понад 40 років – прийшла сюди у 1975 році. Уже на другому курсі мене призначили майстром з ремонту обладнання, потім – старшим майстром, далі – технологом. Навіть бактеріологом я була. Начальником цеху водоводу я пропрацювала десь 25 років»
«У цеху водоводу працюють люди, які стали для мене рідними. Усі вони дуже відповідальні й люблять вчитися. Ми проводимо для них заняття, вони їздять на курси підвищення кваліфікації, беруть участь у так би мовити «обмінних програмах» між працівниками водоканалів різних міст»
«У мої обов’язки входить водопідготовка питної води і подача її у місто. Це дуже цікавий процес. Річкова вода з нашого водосховища не зовсім така, якою хотілося б, щоб вона була. Наші водосховища у Денишах й Відсічному – єдині джерела водопостачання для міста Житомира»
«Вода із наших свердловин, криниць не підходить для пиття. Бактеріологічний, хімічний й радіологічний склад такої води небезпечний – її пити не можна. У ній присутні шкідливі складники: кишкова паличка, нітрати. Окрім того, у такій воді у великій кількості присутній родон – радіоактивний газ. Вода, насичена родоном, непридатна для пиття. Коли я бачу людей, котрі несуть воду зі свердловини, я прошу їх: «Будь ласка, не пийте її одразу. Або лишіть воду на кілька днів у відкритому посуді, а вже потім споживайте, або ж вживайте кип’яченою (щоб вийшов родон)»
«Вода, яку постачає водоканал, придатна для споживання, відповідає державно-санітарним правилам і нормам… Водоочисні споруди лишилися старими, і вода з кожним роком стає все гіршою, а тому очистити її стає все важче. Але ми завжди старалися робити це добре, адже ми самі, наші сім’ї користуємося цією водою. Ми вирішили запровадити додатковий етап фільтрації, який дозволив нам покращити якість води. Минулого року ми перезавантажили 20 фільтрів, площа 4-х із них – понад 100 м2. Двоступенева фільтрація води – дуже складний процес, який потребує частих промивань, унаслідок яких зношується забірно-регулююча арматура, а, отже, збільшується обсяг експлуатаційних робіт. Але ми постійно працюємо над тим, щоб якість питної води була високою»
«Фосфатні мийні засоби знищують наші річки. Вони дають поживне середовище для фітопланктону, який розмножується і позбавляє кисню усе живе, що призводить до загибелі риби, загибелі самої водойми. Ріка задихається без кисню, вона стає мутною, негарною, міліє. Кожна людина повинна бути добросовісною і розуміти, що іншого джерела водопостачання у нас немає: чим ми забруднимо нашу воду – те й вип’ємо»
«Мені хотілося б сказати про наш новий проект, над яким працюємо кілька років. За цей час вивчили близько 10 проектів і обрали той, який найбільше підходить для нашої води. Цей проект економічно дуже правильно підібраний, екологічно – абсолютно бездоганний. Унаслідок його реалізації ми отримаємо воду чудової якості, адже ми врахували все. Передбачається двоступеневе очищення води, встановлення відстійників, які не накопичують осад. Очисні споруди будуть розміщені дуже компактно, що дозволить максимально ефективно використати їх потенціал – не лишиться жодного метра, на якому можна було б втратити електроенергію. Роботою насосних агрегатів «керуватиме» програмне забезпечення, а не машиніст, і то сприятиме оптимізації очищення води. Житомиряни від цього проекту лише виграють. У лютому ми вже маємо почати безпосередню реалізацію проекту, але ми ні на мить не перестаємо працювати над ним, обговорюємо усе до дрібниць. Мені це подобається, для мене це життя»
Джерело:
http://www.zhytomyr.travel/tamara-stupakova-meni-bagato-rokiv-ya-vzhe-dovgij-chas-mogla-b-vidpochivati/?fbclid=IwAR3grM6kqFvWDZ6qYgrucIw6UMZtg34vs0_HpE5LaZdRfjrmX8wmF36xB-w
