Саме тому Журнал Житомира вирішив показати іншу сторону Житомирводоканалу, поділитись унікальними і героїчними історіями його працівників.

«Коли прийшла війна, дуже велика кількість робітників працювали без вихідних, тому що є певні спеціалізації, які вкрай важливі в умовах війни. До таких відносяться зварювальники, які, до прикладу, зварюють буржуйки, виготовляють «їжаки» тощо», — розповідає представниця пресцентру КП Житомирводоканал Сніжана.

Від самого початку повномасштабного вторгнення росіян на територію України, працівники комунального підприємства будували блокпости. З моменту прийому Житомирською областю переселенців, працівники водоканалу облаштовують для них будинки: підводять комунікації, проводять ремонтні роботи, облагороджують територію помешкань.

Велика кількість працівників Житомирводоканалу бере участь у відновленні інфраструктури інших міст. Так, водогін в Ірпені допомагали відновлювати саме робітники житомирського водоканалу.

«Коли була підготовка до опалювального сезону у Миколаєві, наші працівники їздили туди. У великої кількості будинків там повилітали вікна, проте люди продовжують в них жити. Щоб будинки були більш-менш енергозберігаючими, хоча б відносно цілісні, наші працівники їздили і забивали вікна, перекривали дах. Вони роблять дуже багато суспільно важливої роботи», — ділиться Сніжана.

Хоча працівники комунального підприємства мало про це говорять, проте декілька разів їм доводилось потрапляти у небезпечні для життя ситуації. В процесі ремонту водогону можливості покинути роботу у момент повітряної тривоги немає. Так, під час одного з ракетних обстрілів в перші дні війни, чоловіки ледь не стали його жертвами. Саме в той час вони відновлювали водогін на Бердичівському шосе. Вибух відбувся зовсім поруч і вони стали свідками руйнувань внаслідок нього.

Згодом один із працівників тієї бригади потрапив у небезпечну ситуацію вдруге під час обстрілу гуртожитку неподалік від Житомирводоканалу. В той момент він перебував на території водоканалу, виконуючи свої службові обовʼязки.

«Він перебував на вулиці і для його життя це була загрозлива ситуація. Він відчув на собі це жахіття», — розповідає жінка.

Під час того обстрілу КП доволі сильно постраждало: територія зазнала руйнувань, повилітали вікна, позривало дахи. 

Деякі працівники Херсонводоканалу і Миколаївводоканалу були поранені й навіть загинули під час виконання службових обовʼязків.

З приводу скарг житомирян на часті, на їх погляд, відключення води, Сніжана каже наступне:

«Насправді люди забули, як це — коли часто немає води. Ще 10-20 років тому зупинки водопостачання були частіші і довші. Зараз ми вказуємо вулиці, на яких немає води, але здебільшого це окремі будинки. Ми не можемо наразі подавати більш точну інформацію в цілях безпеки. Ми взагалі не маємо таку інформацію подавати. Ми не вказуємо точне місце проведення, але водночас мешканці вулиці можуть зробити запас води на певний проміжок часу».

Майстер, який працює на житомирському водоканалі вже 40 років розповідає, що раніше в зимовий період могло траплятись по 70-80 поривів труб на день, які ліквідовувались тижнями. Тоді для виконання ремонтних робіт перекривались цілі мікрорайони, а не вулиці чи будинки, як це робиться сьогодні. Наразі кожен порив ліквідують за день.

«Якщо бригада виїжджає на девʼяту годину, о пʼятій вони, швидше за все, завершать», — стверджує Сніжана.

Варто зазначити, що в Україні діють економічно необґрунтовані тарифи на водопостачання та водовідведення, тому водоканали змушені просто виживати. Наші трубопроводи прокладалися у 60-80-х роках. Лише за останні роки декілька водоканалів України, зокрема Житомирводоканал, отримали кошти від Світового банку на модернізацію. Навіть цього важкого року працівники КП продовжували прокладати новий трубопровід. В січні модернізований трубопровід буде підключено до загальної системи.

«Зараз забирають хлопців з усіх відділів. А хто, наприклад, піде працювати у відділ з ремонту і експлуатації каналізаційних мереж? Ми відчуваємо, що може бути кадровий голод, тому що ми навіть водія не могли знайти», — ділиться Сніжана.

Якщо говорити про каналізацію, то саме там, за словами працівниці водоканалу, знаходять найжахливіше.

«Люди скидають туди найдивовижніші речі. На решітках очисних споруд накопичується дуже багато сміття. Уявляєте, люди навіть викикдають своїх мертвих тваринок…Або вони їх топлять…Знаходять банки з-під кави, пляшки. Після проведення будівельних робіт викидають сміття до каналізаційних колодязів. Арматуру знаходять, алюмінієві відра», — розповідає жінка.

Певно, варто вкотре нагадати житомирянам про правила користування каналізацією. Не варто викидати в унітаз засоби особистої гігієни, вологі серветки, продукти харчування, одяг чи ганчір'я. Все це може стати причиною забивання системи та неприємного прориву у будь-якій квартирі чи будинку.

«Колега нещодавно розповідала, що її сусідка зверху викинула до унітазу сушку (певно там завелась міль), а вона почала розбухати і вилізати на першому поверсі», — ділиться однією із таких ситуацій пані Сніжана.

Цікава знахідка нещодавно трапилась працівникам Тернопільводоканалу. В каналізації виявили сумку, набиту валютою. Походження цієї знахідки залишається в секреті.

Рік тому Житомирводоканал під час виконання чергових ремонтних робіт водопровідної системи виявив залишки старовинного деревʼяного водопроводу.

Після ракетних обстрілів водоканал максимально швидко повертається до роботи, оскільки тісно співпрацює з енергетиками міста. Тільки-но останні відновлюють потрібні потужності, вони подають енергію водоканалу, а той повертає воду в будинки містян.

Робочий день працівника водоканалу може тривати навіть добу, адже інколи стаються надзвичайно складні ситуації, котрі потребують багато часу та зусиль для вирішення. Так, одного разу порив стався просто під електричною опорою. До роботи довелось залучати представників різних служб, а стовп підтримували в повітрі протягом всього часу виконання ремонту. Проте, комунальники не припиняли працю 24 години поспіль задля відновлення водо- та електропостачання в місті.

Робітники Житомирводоканалу працюють за будь-яких погодних умов, вдень і вночі, під загрозою ракетних обстрілів, інколи не мають вихідних та виконують службові обовʼязки у свята, допомагають військовим та громадянам, комбінуючи свої прямі обовʼязки із суспільною роботою. Більшість містян бачить лише результат їх роботи, не задумуючись наскільки важким може бути процес її виконання. Варто цінувати кожну роботу та підтримувати один одного, особливо в такий складний час.

Джерело: Журнал Житомира