Понад 10 000 км водопровідних та каналізаційних мереж потребують заміни. Реконструкції потребують поверхневі та підземні водозабори, резервуари чистої води, насосні станції, очисні споруди більшості водоканалів країни. 40 млрд євро та 36 місяців часу: стільки, за підрахунками фахівців з DECON International GmbH потрібно для того, аби «реанімувати» водопровідно-каналізаційну галузь України. Проблема занедбаності водопровідно-каналізаційнї галузі – це проблема, яка стосується не просто конкретного міста, області, регіону, а усієї країни.

Ми живемо в часи, коли звичні для усіх блага даються комунальникам величезною ціною. Чим більше занедбується галузь – тим більше водоканалівцям доводиться працювати. Але навіть надзусилля героїв комунального фронту його не зможуть врятувати без капіталовкладень, адже це – ніби воювати без зброї. Бо для того, аби вода дійшла від річки до крана споживачів, самих зусиль працівників водоканалу замало – потрібні гроші.

Мова цифр, які характеризують наші витрати, надто сувора. Її осмислення потребує тверезодумності, а не емоційності.

Аби забезпечити житомирян водою та водовідведенням, щомісяця КП "Житомирводоканал" має такі основні видатки:

☑️витрати на електроенергію – 12 млн грн;
☑️ заробітна плата працівникам – 11,3 млн грн;
☑️кредит Світового банку - 8,3 млн грн;
☑️реагенти – 3,8 млн грн;
☑️підкачка води за допомогою підвищувальних насосних станцій – 2,1 млн грн;
☑️ паливно-мастильні матеріали – 600 тис грн;
☑️податки – 600 тис грн;
☑️збір за спеціальне водокористування – 350 тис грн.

Усього – 39 млн грн ОСНОВНИХ (але далеко не всіх) видатків.

Відповідно до діючого тарифу, щомісяця за надані послуги проводяться нарахування на 29 млн грн, житомиряни фактично сплачують близько 27 млн грн.

Щомісяця водоканал змушений шукати шляхи виходу із ситуації, аби компенсувати різницю в 12 млн грн! Тобто насправді наше підприємство для того, аби надавати послуги із водопростачання та водовідведення цілодобово, наразі витрачає на 31% більше коштів, ніж "збирає"!
.
Ми б хотіли прокласти нові трубопроводи замість старих іржавих, замінити усі діряві каналізаційні колектори, але реалії сьогодення насправді такі, що підприємства водопровідно-каналізаційної галузі змушені не будувати плани стосовно капітальних реконструкцій, а шукати, як вижити.