Практично в усіх містах України спостерігається тенденція до руйнування каналізаційних мереж.
Житомир — не виняток. Загальна протяжність каналізаційних мереж нашого міста складає 250 км. Ступінь їх зношеності становить 70%. З початку цього року у нашому місті трапилось 8 масштабних аварій на магістральних самопливних колекторах, які призвели до проваль на дорожньому покритті та тротуарі.
Головна причина — газова корозія, через яку руйнуються залізобетонні колектори, які вже давно фізично зношені і не відповідають сучасності.
Майже всі мережі каналізування будувалися ще за радянських часів, і основним матеріалом, який використовувався в будівництві, був залізобетон. Але не враховувалось, що залізобетон не підходить для зведення каналізаційних колекторів, адже каналізаційні стоки є дуже агресивним середовищем, і внаслідок дії газової корозії бетон стає крихким, сталева арматура іржавіє, труба втрачає міцність і руйнується..Унаслідок пошкодження колектора, стається не лише витік стоків, а й провалля в місцях руйнування.
Житомир — не виняток. Загальна протяжність каналізаційних мереж нашого міста складає 250 км. Ступінь їх зношеності становить 70%. З початку цього року у нашому місті трапилось 8 масштабних аварій на магістральних самопливних колекторах, які призвели до проваль на дорожньому покритті та тротуарі.
Головна причина — газова корозія, через яку руйнуються залізобетонні колектори, які вже давно фізично зношені і не відповідають сучасності.
Майже всі мережі каналізування будувалися ще за радянських часів, і основним матеріалом, який використовувався в будівництві, був залізобетон. Але не враховувалось, що залізобетон не підходить для зведення каналізаційних колекторів, адже каналізаційні стоки є дуже агресивним середовищем, і внаслідок дії газової корозії бетон стає крихким, сталева арматура іржавіє, труба втрачає міцність і руйнується..Унаслідок пошкодження колектора, стається не лише витік стоків, а й провалля в місцях руйнування.
Ліквідація наслідків таких аварійних ситуацій вимагає значних капіталовкладень та тривалої роботи, яка супроводжується відключенням водопостачання та перекриттям руху автотранспорту по пошкодженим ділянкам дороги.
За часи незалежності державою не було здійснено жодних кроків для покращення стану водопровідно-каналізаційного господарства, влада вперто ігнорує проблеми галузі, умови для залучення інвестицій не створені, тому і на водопровідних, і на каналізаційних мережах українських міст ведуться здебільшого аварійно-відновлювальні, а не планові роботи з модернізації. Ні коштів, закладених у тариф, ні коштів місцевих бюджетів не вистачить на те, щоб реанімувати водопровідно-каналізаційне господарство міст. І допоки державна влада ігноруватиме ці проблеми, доти у наших населених пунктах з’являтимуться провалля та руйнуватиметься дорожнє покриття.
