Ніщо не залишається незмінним вічно. Навіть тариф на водопостачання та водовідведення, який протягом останніх років був однією з найстабільніших величин в Україні.

Поки зростали ціни на продукти харчування, електроенергію, пальне, будівельні матеріали та інші ресурси, необхідні для функціонування підприємств життєзабезпечення, тариф на водопостачання та водовідведення залишався практично незмінним. Сьогодні в Україні розпочався процес його перегляду, і ми вважаємо важливим пояснити, чому ця послуга не може коштувати стільки ж, скільки коштувала кілька років тому.

Коли ми відкриваємо кран, здається, що вода просто надходить до оселі трубами. Насправді за цим стоїть складна інженерна система, яка працює безперервно — 24 години на добу, 7 днів на тиждень. Це водозабірні споруди, насосні станції, лабораторії контролю якості води, сотні кілометрів водопровідних і каналізаційних мереж, очисні споруди, спеціалізована техніка та фахівці, які щодня забезпечують стабільну роботу всієї системи.

Для того щоб ця система функціонувала безперебійно, підприємство щодня споживає значні обсяги електроенергії, закуповує реагенти для підготовки питної води, паливно-мастильні матеріали, труби, запірну арматуру, насоси, запчастини та інші матеріали, необхідні для проведення ремонтів і технічного обслуговування мереж та обладнання.

За останні роки вартість цих ресурсів суттєво зросла.

Тариф на водопостачання та водовідведення — це не плата за воду як таку. Це сукупність витрат, необхідних для її забору, очищення, транспортування до споживачів, а також відведення та очищення стічних вод.

На прикладі кількох ключових складових тарифу можна побачити динаміку зростання витрат:
- електроенергія (близько 34% структури тарифу) — зросла майже у 5 разів: з 2,32 грн/кВт·год у 2022 році до 10,82 грн/кВт·год у 2026 році;
- реагенти для очищення води — подорожчали більш ніж удвічі: з 24 950 грн до 56 000 грн за тонну хлору;
- паливно-мастильні матеріали — зросли більш ніж на 50%: середня вартість дизельного пального збільшилася з 55 грн/л до 84 грн/л.

Водночас тариф для населення протягом тривалого часу залишався незмінним.

На перший погляд низький тариф може здаватися перевагою. Проте якщо він не покриває фактичних витрат на надання послуг, це неминуче призводить до накопичення проблем. Наслідками стають відкладені ремонти, обмежені можливості для модернізації обладнання, зростання зношеності мереж та погіршення фінансового стану підприємства.

Саме тому під час оцінки тарифу важливо враховувати не лише його розмір сьогодні, а й те, якою має бути система водопостачання та водовідведення в майбутньому. Надійність, безперервність роботи та можливість розвитку інфраструктури безпосередньо залежать від наявності ресурсів для її утримання та оновлення.

Проблема економічно необґрунтованого тарифу не зникає від того, що її не помічають. Навпаки, з часом вона лише поглиблюється.

Тривале функціонування галузі в умовах збиткових тарифів неминуче призводить до деградації інфраструктури, яка забезпечує життєдіяльність міста.

Економічно обґрунтований тариф — це не питання прибутковості. Це питання збереження та розвитку системи, від якої щодня залежить комфорт і безпека сотень тисяч мешканців.