Майже усі водоканали країни живуть в режимі “аварійної готовності”. За часів незалежності України не відбувалося жодного масштабного оновлення систем очищення води та каналізації. Галузь, від якої залежить стан здоров'я людей, протягом десятків років занепадала. Причина такого стану речей банальна — брак коштів. Розвалити вдалося легко, але відбудувати легко не вдасться. Для якісних змін у цій галузі потрібен комплексний підхід, необхідне уміння бачити усі аспекти проблеми, бажання змінити існуючий стан речей, підтримка союзників у боротьбі за її життя. Впроваджувати зміни у те, що майже розвалилося, вкрай важко, адже проблеми критичної галузі, яка потребує багатомільярдних вкладень у свій розвиток, держава не помічає, а народ не втомлюється ганити тих, хто її зараз рятує. За 10 останніх років на КП “Житомирводоканал” змінилося 6 директорів. Робота, яка потребує безмежної самовіддачі, простого людського терпіння, вимагає від тебе повсякчасного перебування у стані “бойової готовності” не усім до снаги. Протягом останніх трьох років підприємство очолює Нікітін Андрій Миколайович, який розповів про те, що вдалося змінити за цей час і якою є дорога до якісної питної води.

Як людині, яка працювала з водоканалами задовго до того, як очолила житомирське комунальне підприємство, мені було цікаво щось змінити на підприємстві. Чому? Я бачив і зараз бачу, які саме процеси на інших підприємствах ідуть неправильно. Як людина, яка мала змогу спостерігати за роботою підприємств у Європейському Союзі, я бачу різницю у функціонуванні цих підприємств із роботою наших. Мені цікаво було самому щось змінити, і водночас хотілося, щоб й інші водоканали ставали більш європейськими, ніж є зараз. У перші місяці своєї роботи на підприємстві я зрозумів, що це можливо. І якщо спочатку, стикаючись із перешкодами, я мав сумнів, чи мені вдасться їх здолати, зараз я точно знаю, що здолати можна геть усі труднощі”.


У червні виповнилося 3 роки з тих пір, як я працюю на житомирському водоканалі. Якщо ви реалізовуєте якісь важливі проекти, то, окрім грошей і часу, вам потрібна команда. Протягом півтора-двох років ми формували команду, здатну ефективно працювати в умовах нових викликів та пріоритетів. Зараз ми більшість нашого часу витрачаємо на реалізацію масштабних та важливих проектів”.

Ми ідентифікували пріоритетні напрямки нашої роботи. Найголовніших із них — 6. Перший напрямок — це якість води, другий — кількість води, яку ми подаємо нашим містянам, третій — якість обслуговування, четвертий — це екологія, п'ятий — енергоефективність, шостий — облік”.

Проблеми із якістю води обумовлені кількома факторами: поганим станом водосховища, очисних споруд водопостачання і мереж, якими вода транспортується. Ми зрозуміли, що можемо покращити якість води, побудувавши нові очисні споруди під той стан водосховища, який маємо нині (навіть під гірший). Ми знаємо, як це зробити. Дякуючи підтримці Світового банку, ми це зробимо. У рамках програми, яку я підготував ще до приходу на водоканал, пріоритет було надано саме будівництву нових очисних споруд води. Найбільшим викликом, який залишиться для нас, буде заміна мереж. Якість води на 80% залежить від стану очисних споруд, на 20% від стану мереж, але ці 20% не є легшими від будівництва нових очисних. Ми маємо змінювати мережі, змінювати засувки, щоб якість води, яку ми споживаємо, покращувалася”.


Другий пріоритетний напрямок — кількість води. Я приходжу додому, відкриваю кран і хочу побачити, що з нього тече вдосталь чистої води, стільки, скільки мені її хочеться, стільки, скільки я можу її купити. Але у місті із цим є проблема, вона криється у старих засувках, що “завмерли” у напівзачиненому стані, які не рухаються ні вверх, ні донизу і не дають людям можливості отримати ту кількість води, яка їм потрібна. Як вирішувати це? Замінювати запірну арматуру та трубопроводи. Нібито все просто в плані кількості води, але є одна річ: коли ви не знаєте мереж, не знаєте, з чого починати, вам потрібна якась система, яка буде вказувати і давати поради, що робити. За рахунок коштів Світового банку була розроблена гідравлічна модель. Реалізувавши цей проект і отримавши таку математичну модель і гідравлічну систему, ми почуваємося набагато впевненіше, тому що ми знаємо, де і що нам зараз потрібно замінити, щоб у людей покращився тиск у будинках. Коли ми розробляли план заходів для покращення тиску води у системі, то розуміли, що, не провівши реконструкцію нашої основної насосної станції другого підйому, ми не зможемо покращити тиск води у системі. І у 2018 році ми реалізували цей важкий багатомільйонний проект. Завдяки йому у нас з'явилося багато переваг: насамперед ми збалансували систему, зменшили кількість поривів. До початку цієї реконструкції нам доводилося іноді ліквідовувати до 10 поривів за добу, впоратися з якими було реально важко. У 2019 році середня кількість поривів — 1, 4 на добу. Це та кількість пошкоджень, яка дає нам можливість працювати не лише з ними, не тільки латати дірки, а й перекладати мережі. Коли ви перекладаєте мережу — ви отримуєте чисту нову трубу, яку не буде “рвати” найближчі 50 — 100 років. Встановивши частотні перетворювачі та модернізувавши насосну станцію, ми досягли того, чого хотіли досягнути. Завдяки цьому проекту ми змогли стати більш енергоефективними та менш залежними від аварій. Ми маємо можливість і надалі покращувати тиск у місті, ми маємо можливість замінювати запірну арматуру, це важкий довготривалий процес, але найважливіше, що він іде”.

Третій компонент — це якість обслуговування, третя за важливістю річ, яку споживачі бачать та відчувають. Між водоканалом та споживачем повинні бути рівні, довірливі стосунки. Водоканал має відстоювати свої інтереси, але він не повинен посягати на інтереси споживачів. Способом встановлення таких стосунків є комунікація. Навіть якщо водоканал щось робить правильно, споживач може цього не розуміти. Саме тому ми запровадили ряд комунікаційних проектів для оптимізації нашої взаємодії із абонентами: пряме спілкування (коли ми приходимо до споживача або ж він до нас), телефонні переговори зі споживачами, переговори через онлайн-сервіси. Звісно, якась культура спілкування у нас була і раніше, але вона не відповідала тим стандартам, які ми самі собі ставимо. У нас не було навіть приміщення, де прозоро і якісно можна було спілкуватися з тими, хто прийшов розрахуватися за воду, дізнатися якусь інформацію або замовити ті чи інші послуги. Не так давно людині, щоб вирішити якусь проблему, доводилося ходити від одного кабінету до іншого: де їй вдавалося “домовитися” про щось — там, можливо, їй і пощастило. А воно ж не так має бути. Ми розуміли, що система прозорого офісу має діяти, розриваючи замовника та виконавця робіт через front-офіс, тобто back-офіс не має спілкуватися зі споживачем. Так “народилося” “єдине вікно”. Не можу сказати, що це була наша ідея. Концепцію цього проекту ми запозичили у Вінницької міської ради, де працює “прозорий офіс”. Документооформлення, “правила гри” у іншого водопровідного підприємства, які нам надали консалтинг з цих питань. Мені здається, що у нас вийшов класний проект”.


Раніше нам часто казали, що на водоканал ніколи не можна додзвонитися. Ми розуміли, що нам потрібно підвищувати стандарти спілкування і якість зв'язку, а тому розробили проект кол-центру. У нас з'явилася група людей, яка безпосередньо надає консультації. Ми зробили так, що отримати ці консультації стало легше. З водоканалом стало зручніше спілкуватися. Раніше ми отримували скарги на якість, кількість води і спілкування. Зараз лише на перші два чинники”. “Запуск нового сайту дав нам змогу трохи розвантажити наших операторів. Але на впровадженні сервісуОсобистий кабінет” ми не зупинилися. Ми запровадили сервіс онлайн послуг, який дає змогу отримати ту чи іншу послугу без безпосереднього візиту до водоканалу. І надалі ми плануємо розширювати їхній перелік. Водоканал має йти до споживача, щоб йому було комфортно з ним, щоб він міг “наклікати” собі послугу. Це важливо для нас”.

Коли ми говоримо про те, що водоканал постачає воду, велика кількість людей навіть не уявляє, куди ж та вода витікає. Каналізування та очищення стічних вод — другий важливий компонент діяльності нашого підприємства. Це не менш важлива інфраструктура, ніж підготовка та транспортування води, інфраструктура, яка безпосередньо впливає на екологію, про яку в цій державі забули. І як відноситися до цього не знають: можуть взяти штраф за шкоду довкіллю, а направити штраф на покращення екологічного стану — ні. Ми не звикли дбати про самих себе, про майбутні покоління, тому і живемо в стані засміченості, зелених річок та поганого повітря. А могло бути все інакше, якщо б кожен із нас докладав зусилля для покращення хоча б одного із цих компонентів. На наших водопровідних підприємствах уже немає тих очисних споруд, які могли б справлятися із надмірними навантаженнями: якби ми не використовували миючі засоби із фосфатами — річки не були б такими зеленими, як вони є. Тому що наші очисні споруди у переважній своїй більшості побудовані за радянських часів, коли ця проблема не була такою гострою та болючою, як зараз. А інфраструктура, якою ми користуємося, окрім того, що морально застаріла, ще й фізично застаріла, маємо екологічну проблему. Якщо ми хочемо завтра пити чисту воду, ми повинні будувати не лише очисні споруди води, а й очисні споруди каналізації. Водоканали мають дбати про екологію саме в рамках будівництва нових очисних споруд каналізації”.


Є дві цифри, які пояснюють, наскільки водоканали у більшості своїй є неенергоефективними, з одного боку, проте з іншого — це великий потенціал для енергозбереження. Усі насоси у світі споживають 20% електроенергії, і найбільша кількість такого обладнання належить саме водоканалам. Потужність насосного обладнання згідно зі світовою статистикою завищено в середньому у 2,5 рази. Що це означає? Що воно може споживати у 2,5 рази менше. Коли ми реалізовуємо проекти з реконструкції насосних станцій, то отримуємо цю економію, навіть більшу. У нас на підприємстві середня економія — 80%, але є об'єкти, де економія електроенергії сягає 92% і 95%. Це швидкоокупні проекти — тому ними потрібно займатися. Витрачати гроші на електроенергію — неправильно, тому що їх краще витратити на економію електроенергії. Ми йдемо цим шляхом доволі впевнено, і у нас є класні результати. Протягом останніх трьох років ми реконструювали 7 підвищувальних насосних станцій і 6 каналізаційних, це 13 енергозаощаджувальних проектів. У нашій державі багато говорять про енергоефективність та потенційну енергонезалежність, але дуже мало роблять для цього. Ми настільки загрузли в бюрократії і нас настільки сильно лякає відповідальність за щось, що ми надаємо перевагу “нічогонеробству”. Ми самі себе зробили неповороткими. Наш шлях до енергоефективності нагадує незграбне пересування з великими гирями на ногах. А все можна було б робити краще, рухатися швидше”.

Свого часу ми провели експеримент: встановивши лічильники на перших 70 будинках, ми спостерігали за тим, що відбувалося після встановлення у будинках контролю над обліком води. Ті люди, у яких не було квартирних лічильників, побігли встановлювати їх. Споживання води у цих будинках різко впало. Нас дуже тішить той факт, що ми почали постачати і втрачати менше води і стали більш відповідально до неї ставитися. Якщо у 2015 році ми постачали на добу в середньому 75 тисяч м3, то зараз нам вдалося скоротити водопостачання до 63 000 тисяч м3. Ми не розчарувалися через те, що почали продавати менше води, адже ми збережемо її більше для наших дітей у річках”.