Робота контролера водопровідно-каналізаційного господарства – одна із найскладніших, адже це робота з людьми, які часто не розуміють специфіки обов’язків, завдань, які стоять перед контролером, або просто не хочуть впускати «чужу» людину до своєї оселі. Тим не менше ці працівники водоканалу виконують дуже важливі обов’язки – вони обліковують та контролюють споживання води кожного окремого домоволодіння. Якщо у будинку є велика різниця між показаннями загальнобудинкового лічильника та сумою показань усіх квартирних приладів обліку, то саме вони допомагають з'ясувати причину такої розбіжності.

Найпоширенішою причиною візиту контролера до споживача є контрольне знімання показників лічильника. Контролери активно працюють з боржниками:  розносять рахунки, попередження з проханням погасити борг або пропонують укласти договір реструктуризації. 

Часто так стається, що контролери, які багато років працюють на одній і тій самій дільниці, стають добрими приятелями зі своїми абонентами, своєрідними медіаторами між ними та підприємством. Однією із таких контролерів є Алла Потьомкіна, яка працює на нашому підприємстві уже 8 років. У своєму інтерв’ю вона розповіла про те, з якими питаннями до неї найчастіше звертаються її абонентами та чому їй вдається завжди розбудовувати із ними конструктивні стосунки.

«Якось я з чоловіком проходила повз гурт людей, і одна людина із цього гурту сказала тим, хто стояв поруч: «Це – Алла, наш контролер. Ми її любимо». На душі стало приємно. Різні трапляються ситуації, але я з впевненістю можу сказати: 90% моїх абонентів – хороші».



«Моя дільниця – вул. Князів Острозьких, Параджанова, Корольова, Б. Тена, Східна, с. Станишівка. Щоранку майстер Леся Петрівна видає кожному контролеру наряд (34 домоволодіння) і ми по цьому наряду перевіряємо лічильники, дивимося, чи не з’явився на нашій дільниці якийсь новий будинок. Якщо абоненти довго не передають показники лічильника, ми не можемо потрапити до них додому і розуміємо, що, очевидно, вони не проживають за вказаною адресою – складаємо відповідні акти про це (на підставі свідчень сусідів). Ми, як і абоненти, зацікавлені у коректних показниках, у тому, аби в базі даних було менше прогнозованих показників, не нараховувалися зайві кошти та не було необхідності здійснювати зайві перерахунки».

«Я все життя працювала з людьми і намагаюся із ними вирішувати усі справи по-хорошому. Якщо абонентам потрібна якась допомога – я завжди намагаюся їм допомогти. Наприклад, надаю консультації, якщо вони телефонують і питають, що робити, якщо ненароком зірвали пломбу, допомагала переоформлювати рахунки. Людям, які перебувають за кордоном, пропоную написати заяви про призупинення нарахувань на час перебування за кордоном – вони мені скидають їх на Вайбер, і ми ставимо їм показники без змін на вказаний період. Останній тиждень місяця споживачі передають показники зранку і до пізньої ночі: і телефонують, і на Viber скидають, і в суботу, і в неділю, і у святкові дні. Ходжу по дільниці фотографую лічильники і паралельно приймаю дзвінки і записую показники. Потім ці списки з даними передаю операторам». 



«Я стараюся, аби з людьми не виникало ніяких конфліктів. Буває таке, що ти приходиш, а людина – агресивно налаштована. Якось один із абонентів, коли я попросила надати мені доступ до лічильника, різко мене спитав: «Ви полізете в погреб?» Кажу: «Так, полізу. Робота у мене така». А коли я наступного разу прийшла, то він попросив вибачення за свою різкість: «Вибачте мене, будь ласка. Я не знаю, що на мене найшло». Я розумію, що в кожного може бути така ситуація, тому й не серджусь. Трапляються, що люди просто не в настрої».   

«Коли я працювала вихователем дитячого садочку, працювала у відділі кадрів, директором благодійного фонду – то мала нагоду зрозуміти, що до кожної людини треба знаходити підхід. Я дуже люблю спілкуватися з людьми, дуже. Мій чоловік каже, що якби мене посадили на добу в камеру-одиночку, то я б померла. Я слухаю історії усіх своїх абонентів, якими вони хочуть поділитися».



«Я люблю свою роботу, люблю людей, люблю своє місто. Житомир останнім часом він дуже гарний, чистий, люди  - позитивні. Моя найбільша мрія – аби швидше закінчилася війна і мої онуки повернулися з-за кордону додому. Війна дуже змінила наше життя: ми стали його більше цінувати, стали по-іншому ставитися до людей. Я пишаюся нашими військовими. Саме завдяки їм ми можемо жити, працювати. А ми усі маємо їм допомагати, чим можемо. Я бажаю усім їм швидше повернутися додому».